Author Archives: Gowa

Де мруть,там і плачуть На час похорону дівчата, за народним звичаєм, повиннії іюзпустити волосся, чоловіки — ходити без головних уборів Коли приходять до хати небіжчика, читають "Отче наш", цілують покійному… Читати далі »

Смерть звістки не посилає Раніше, коли вмирала людина, на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Це мало бути знаком для всіх родичів та односельців. Серед українців… Читати далі »

Старої любові й іржа не з’їсть Весільні ювілеї — відзначення круглих дат створення сім’ї. Традиція ця сягає своїм корінням недалекого минулого — 60-х років і доволі міцно ввійшла в наші… Читати далі »

Якби не вмирали, то небо б підпирали Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів І зви чаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття… Читати далі »

Легше яму копати, ніж у неї лягати Особливою магічністю визначається винос труни з небіжчиком, оскільки це пов’язується із захистом родини та господарства від його шкідливого впливу. Намагаючись перешкодити померлому відшукати… Читати далі »

Молодий може вмерти, а старий мусить Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають… Читати далі »

Не витерпіла душа – на той світ пішла Поминки — система звичаїв, пов’язаних із вшануванням померлого та всіх предків. Вони поділяються на дві групи: родові та вселенські. Перші присвячуються пам’яті… Читати далі »

До раю проситься, а смерті боїться Узагалі, наша мова багата на слова, якими позначають поняття, пов’язані зі смертю. Покійного скрізь в Україні називають небіжчиком, покіником, померлим, змерлим, мерцем, мертвяком, тілом…. Читати далі »